Давним-давно, 1600 років тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Його батько й мати померли, залишивши синові чималий спадок. У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним, а особливо дітям. Згодом Миколай став священиком, а далі й єпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він ніколи не забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою й подарунками.
Коли помер Миколай, і його душа стала перед Господнім престолом, Бог спитав:
— Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?
— Нічого не бажаю, — відповів Миколай, — тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.
Усміхнувся ласкаво Господь і промовив:
— Знав я, яке буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.
І від того часу кожного року в день своїх іменин у грудні Святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає Святий Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі українські діти мають добрі серця, люблять Бога, люблять свій рідний український народ і рідний край — Україну.
18 грудня, напередодні свята Святого Миколая, шануючи традиції українського народу, студенти нашого навчального закладу організували святково-театральне дійство для дітей працівників інституту, створивши для них святково- казкову атмосферу та подарувавши багато позитивних емоцій , а для викладачів - приємні спогади та зустріч з дитинством. До дому із свята усі діти повертались не лише з хорошим настроєм, а й з цікавими та корисними подарунками.
Також у цей день із часточкою сердечного тепла, любові та милосердя, студенти БАТІ завітали до дітей-сиріт Бережанської районної школи - інтернату, яким в дарунок принесли казкове дійство, багато солодощів та іграшок, які були придбані за благодійні пожертви викладачів та студентів інституту.
…Дивиться з неба сивий Миколай, і серце його радіє, як тоді, коли він ще жив на Землі….Їдуть санчата поміж зірочками, переїжджають з хмаринки на хмаринку, дзвоники ніжно дзвонять, а старий місяць ніжно посміхається. Він знає, що в цю святкову ніч всі мають бути щасливі –і ті, що роблять подарунки, і ті, кому їх роблять. Бо найбільше щастя в житті – то робити добро.
